У квітні 2026 року журналісти викрили, що суди України – включно з Верховним судом – продовжували посилатися у своїх рішеннях на закон «Про засади державної мовної політики», який втратив чинність ще у 2018 році та був визнаний неконституційним. Незважаючи на це, судді різних інстанцій оперували положеннями цього документа навіть у гучних судових процесах останніх років.
Про це розповідає Київ24
Суди і досі використовують нечинний закон
Скандальний закон, відомий за прізвищами авторів – Ківалова та Колесніченка, дозволяв надання російській мові статусу регіональної. Його неконституційність була підтверджена Конституційним судом ще у 2018 році. Однак журналісти з’ясували, що судді, зокрема Верховного суду, неодноразово застосовували статті цього нечинного акту у своїх рішеннях. Як приклад, у 2025 році судді Верховного суду Володимир Погребняк, Олег Васьковський та В’ячеслав Пєсков спиралися на цей закон під час розгляду фінансового спору між компаніями на понад 2 мільярди гривень. Пізніше, після звернення журналістів, секретаріат суду пояснив, що це була «описка», і помилку виправили у новій ухвалі.
Подібні випадки зафіксовано й серед суддів інших інстанцій. Так, суддя Євген Синельников у 2024 році послався на цей закон при винесенні рішення щодо заборгованості, а згодом визнав це помилкою після спілкування з журналістами та виправив ухвалу.
Правова анархія та реакція судової системи
Цей нечинний закон цитували також й інші судді, зокрема Алла Олійник, яка нині працює у Конституційному суді. У Конституційному суді пояснили використання нечинного закону суддею Олійник як «описку», що не вплинула на суть рішення. Журналісти встановили, що аналогічні випадки були і в районних судах: наприклад, суддя Оболонського райсуду Києва Олексій Диба у 2025 році не менше чотирьох разів посилався на цей закон як підставу для нерозгляду позовних заяв. На запитання про це Диба заявив:
«Якщо була допущена помилка, то можна вирішувати ці питання в процесуальному порядку».
Випадки посилання на нечинний закон зафіксовано і серед суддів Київської, Херсонської областей та Харкова. Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик зазначив, що у своїй практиці не зустрічав подібного, але припустив, що такі дії могли бути «неумисними і помилковими». Натомість дослідник мовної політики Володимир Кулик розцінив це як «правову анархію».
Журналісти також з’ясували, що статус закону Ківалова-Колесніченка на сайті Верховної Ради тривалий час залишався «поточним», попри примітку нижче про втрату чинності. Лише після звернень журналістів статус закону змінили на «нечинний».
Нагадаємо, що ухвалення мовного закону Ківалова-Колесніченка у 2012 році супроводжувалося протестами та бійками у парламенті. Закон дозволяв надання «регіонального» статусу мовам, якими користується понад 10% населення певної території, що призвело до надання російській мові такого статусу у 13 з 27 адміністративних одиниць країни. Експерти наголошують, що цей закон фактично дозволяв використовувати російську не разом, а замість державної української мови.
Розслідування також виявило, що просування закону фінансувалося через російський державний «Правфонд», зокрема для підготовки звітів про невиконання Європейської хартії регіональних мов та видання матеріалів для «російських співвітчизників» в Україні, які інструктували щодо використання російської мови у діловодстві, судах та освіті замість української.