Двоє братів із Херсона отримали важкі поранення внаслідок танкового обстрілу, але завдяки зусиллям лікарів «Охматдиту» їхні життя були врятовані.
Про це розповідає Київ24
Трагедія під час звичайного дня
Сімнадцятирічний Анатолій та восьмирічний Артем вирушили на ранкове заняття із шахів, але їхня поїздка закінчилася драмою. російський танковий снаряд влучив у їхню вулицю, коли Анатолій відчиняв ворота. Вибух пролунав поруч, і хлопці зазнали страшних поранень.
Мама хлопців Олена розповіла про ті жахливі хвилини та свою боротьбу за життя дітей:
«Я почула крик старшого сина. Бачу – він лежить на землі із пораненими ногами. А машина, де сидів Артем, горіла. Я кричу: «Артемчику, виходь!» А він каже: «Мамо, я не можу стати на ніжки».
Попри шок, Олена змогла відтягти обох синів від палаючого автомобіля й викликати швидку допомогу. Вже в лікарні з’ясувалося, що й сама жінка дістала наскрізне поранення.
Складна операція та шлях до відновлення
У відділення реконструктивно-пластичної мікрохірургії столичного «Охматдиту» брати потрапили у вкрай тяжкому стані. В обох уже були ампутовані частини нижніх кінцівок, а також множинні відкриті мінно-вибухові рани.
У Анатолія лікарі зафіксували ампутацію переднього відділу правої стопи, а також серйозне ураження п’яткової кістки на лівій нозі. Мікрохірурги змогли повністю загоїти всі рани хлопця. Водночас у молодшого Артема травми були ще складнішими.
Завідувач відділення реконструктивно-пластичної мікрохірургії Валерій Бовкун повідомив:
«У нього була ампутація на рівні верхньої третини гомілки. Але через некроз м’язів ми були змушені виконати реампутацію на рівні колінного суглоба. На лівій стопі хлопчик мав значний дефект кісток і м’яких тканин, тож ми виконали складну шкірну пластику», — розповідає завідувач відділення реконструктивно-пластичної мікрохірургії Валерій Бовкун.
Водночас із хірургами активно працювали реабілітологи, які допомагали братам відновлювати рухливість, пристосовуватися до нової реальності та готуватися до майбутнього протезування.
Під час виписки з клініки мама Олена не стримувала емоцій, а маленький Артем навіть підготував власний вірш для лікарів, щоб подякувати за врятовані життя.
Попереду на братів чекає тривалий шлях реабілітації та протезування. Вони мріють повернутися до лікарні вже на своїх нових протезах, щоб показати медикам свої перші кроки та разом порадіти перемогам над обставинами.