Українська повстанська армія (УПА) була військово-політичним формуванням, що діяло на території України у 1942–1956 роках. Її створення стало відповіддю на потребу об’єднати розрізнені збройні підрозділи націоналістів під керівництвом ОУН(б), із метою заснування національної армії для відновлення незалежної Української держави. Ключовим завданням УПА було підготувати народ до майбутнього повстання після виснаження комуністичного СРСР і нацистської Німеччини у війні.
Про це розповідає Київ24
Історія та командування УПА
УПА виступала за створення незалежної соборної України, яка мала об’єднати всі етнічні українські землі. Початок діяльності армії датується 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв, зафіксованих істориками, став опір радянським військам під час придушення антикомуністичного повстання в Угорщині у 1956 році. Деякі джерела повідомляють, що окремі бійці УПА продовжували боротьбу навіть до 1967 року.
Серед керівників армії були Дмитро Клячківський (травень–листопад 1943), Роман Шухевич (1944–1950) та Василь Кук (1950–1954). Партизанська тактика була визначальною для УПА, а озброєння здобувалося як трофеї у боях з різними арміями. До лав УПА входили не лише українці, а й представники інших національностей, зокрема євреї та росіяни.
УПА у війні та в суспільній памʼяті
Армія вела боротьбу на два фронти – спочатку проти нацистської Німеччини, а згодом проти радянської влади. Докази антинімецької діяльності УПА містяться у німецьких звітах та документах, а також у повідомленнях радянських партизанів. Водночас радянська пропаганда прагнула зобразити УПА як структуру, що співпрацювала з нацистами.
У сучасній росії УПА оголошено екстремістською організацією згідно з рішенням Верховного суду від 2014 року. У Польщі також переважає негативне ставлення до УПА: у 2016 році парламент цієї країни визнав дії солдатів армії на Волині геноцидом польського населення.
На Волині, окрім УПА, діяли інші збройні формування, серед яких загони «Бульби»-Боровця, «мельниківці», окремі отамани, а також каральні підрозділи нацистської Німеччини та радянські партизани. За архівними даними СБУ, в Західній Україні під час конфлікту загинуло 30 327 поляків та знищено 240 населених пунктів, водночас втрати українців склали 16 523 особи і 115 сіл. Інститут національної пам’яті Польщі оцінює кількість загиблих поляків від дій УПА та інших націоналістичних формувань у близько 100 тисяч осіб.
Ставлення до УПА в Україні після здобуття незалежності було неоднозначним: частина суспільства сприймала їх як борців за свободу, інші – як колаборантів із нацистською Німеччиною. Однак після Революції гідності почала переважати позитивна оцінка їхньої діяльності. З 2015 року вояки УПА отримали статус борців за незалежність України у ХХ столітті, а з 2018 року – статус учасників бойових дій.
Згідно з соціологічним дослідженням осені 2023 року, для понад двох третин громадян України УПА стала символом боротьби за незалежність.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації дослідження Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.