Вищий антикорупційний суд 4 червня частково задовольнив клопотання адвоката голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка, якого підозрюють у незаконному збагаченні на понад 70 мільйонів гривень і поданні недостовірної інформації в деклараціях. Розмір застави було знижено з 30 мільйонів гривень до 25 мільйонів, проте дозвіл на виїзд Кириленка за кордон у службові відрядження суд не надав.
Про це розповідає Київ24
Захисник Кириленка Володимир Лисенко звернувся до суду з проханням зменшити заставу до трьох мільйонів гривень та повернути посадовцю закордонний паспорт для участі у міжнародних заходах. Лисенко пояснив, що компанія «Керамет», яка 28 серпня 2024 року внесла заставу за Кириленка, подала звернення про повернення коштів через необхідність розрахунків із кредиторами як в Україні, так і за кордоном.
«Внесення цієї суми коштів здійснювалося компанією з розрахунку на її повернення з часом, під час планування своєї господарської діяльності. У зв’язку зі спливом тривалого часу з (моменту – ред.) внесення застави і настанням термінів розрахунків із кредиторами як в Україні, так і за кордоном, компанія просить повернути кошти або ініціювати перед Вищим антикорупційним судом питання про зменшення розміру застави і повернення внесених коштів», – повідомив адвокат Лисенко.
Адвокат також наголосив, що Кириленко, як голова АМКУ, входить до української делегації на переговорах з Європейським Союзом щодо членства та зобов’язаний представляти Україну в міжнародних організаціях, зокрема в ОЕСР. За його словами, у травні 2025 року на адресу Кириленка надійшло персональне запрошення для участі у «Тижні конкуренції» ОЕСР, який відбудеться у червні, і відсутність голови АМКУ на цьому заході може негативно вплинути на позицію України.
Сам Кириленко під час засідання підкреслив, що під час міжнародної події «вирішуватиметься питання про надання Україні статусу асоційованого членства в Комітеті з конкуренції ОЕСР». Він також зазначив, що з листопада 2024 по травень 2025 року пропустив уже понад п’ять службових відряджень через обмеження на виїзд.
Позиція обвинувачення та обставини справи
Прокурорка САП Валентина Гребенюк виступила проти пом’якшення запобіжного заходу. Вона зазначила, що законодавство не передбачає повернення застави на прохання заставодавця, а також нагадала про ризики втрати цих коштів у разі невиконання обов’язків підозрюваним. Прокуратура також звернула увагу на розслідування, згідно з яким 30 мільйонів гривень за Кириленка вніс бізнесмен Едуард Мкртчан через компанію «Керамет», яка бере участь у державних закупівлях і аукціонах, контроль за дотриманням конкуренції на яких здійснює АМКУ. Водночас філія Комітету розглядає справу щодо однієї з фірм Мкртчана через ймовірні антиконкурентні дії.
Прокурорка навела слова Мкртчана про добровільне внесення застави: «І ані слова не було про те, що Мкртчан вніс ці грошові кошти, розраховуючи, що вони повернуться через декілька місяців. Лише про те, що це було зроблено з власної ініціативи», – підкреслила вона.
Деталі підозри та майнові питання
У березні 2024 року журналісти оприлюднили розслідування, згідно з яким родина Кириленка у 2020–2023 роках придбала нерухомість та автомобілі на понад 70 мільйонів гривень, не маючи для цього офіційних доходів. На підставі цих фактів НАБУ розпочало кримінальне провадження, після чого посадовцю оголосили підозру у незаконному збагаченні та декларуванні недостовірної інформації.
Павло Кириленко заявив, що джерелом статків є стартовий капітал родини, сформований у 90-х роках за рахунок вигідного продажу акцій заводу «Стирол» бабусею його дружини, яка працювала на підприємстві. Однак журналістам не вдалося знайти офіційного підтвердження цим даним.
28 серпня 2024 року Вищий антикорупційний суд визначив для Кириленка запобіжний захід – заставу у 30 мільйонів гривень із зобов’язанням носити електронний браслет. Згодом стало відомо, що кошти за нього внесла компанія «Керамет», бенефіціаром якої є Едуард Мкртчан. Сам Кириленко заявляв, що назва цієї компанії йому не була відома, проте він знайомий із Мкртчаном особисто.
Мкртчан запевнив, що вніс заставу за власною ініціативою як за «близьку людину», і не звертався до голови АМКУ з проханням вплинути на бізнес-питання.