У Брюсселі відбувалося голосування, яке визначило подальші кроки Європейського союзу у сфері імпорту сільськогосподарських добрив. 22 травня Європейський парламент переважною більшістю голосів схвалив запровадження нових митних тарифів на азотні добрива, що надходять з білорусі та росії, починаючи з 1 липня цього року.
Про це розповідає Київ24
Механізм запровадження нових мит
За новими правилами, чинний тариф у розмірі 6,5% залишиться чинним до середини 2026 року. Однак з цієї дати до нього додадуть мита у розмірі від 40 до 45 євро за тонну, що має поступово піднятися до 430 євро до 2028 року. Такий високий тариф зробить економічно недоцільним імпорт азотних добрив з Білорусі та росії, стимулюючи європейські компанії шукати альтернативних постачальників.
Майбутні перспективи та геополітичний вплив
За даними, у 2023 році ЄС імпортував з росії 3,6 мільйона тонн азотних добрив на суму 1,28 мільярда євро, що становило 25% загального імпорту. Минулого року ця кількість зросла до 4,4 мільйона тонн, що становить близько 30% від усього імпорту. Обсяг торгівлі з білоруссю був значно меншим — всього 30 мільйонів євро.
Європейський союз прагне зменшити залежність від російських та білоруських товарів, зокрема сільськогосподарської продукції та добрив. 22 травня було погоджено також підвищення мит на цукор, оцет, борошно, корм для тварин та інші товари, у межах програми зменшення імпортної залежності.
“Мета — зменшити залежність від імпорту з росії та білорусі, щоб запобігти потенційним ризикам для стабільності ринку ЄС”
Зміни передбачають також виключення білоруських і російських товарів з митних квот Євросоюзу, що ускладнить їх постачання за старими тарифами. Це рішення обумовлене залежністю ЄС від російських добрив, яка у 2023 році перевищила 25%, що створює загрозу стабільності ринку.
У межах економічного тиску на росію та білорусь ЄС активізував заходи щодо обмеження імпорту сільськогосподарських товарів, зокрема м’яса, молочних продуктів, фруктів, овочів та напоїв. Планується, що нові тарифи почнуть діяти через чотири тижні після офіційного опублікування регламенту, спрямованого на заміну імпорту альтернативними постачальниками, наприклад, з алжиру або єгипту.