За оцінками Північноатлантичного альянсу, повний крах оборонних позицій України протягом 2026 року виглядає малоймовірним, навіть попри обмежені резерви та ускладнену лінію фронту. Про це повідомив високопосадовець НАТО під час спілкування з журналістами у Брюсселі. Його слова пролунали на умовах анонімності.
Про це розповідає Київ24
Втрати росії та оцінка ситуації на фронті
У НАТО зазначають, що втрати російської федерації у війні проти України вже досягли 1,3 мільйона осіб, з яких лише у 2025 році загинуло або було поранено близько 400 тисяч військових. На цей час росія утримує майже 70% території Донецької, Запорізької та Херсонської областей, а протягом 2025 року її війська просунулися приблизно на 4700 квадратних кілометрів. Проте, за словами представника Альянсу, ці здобутки не можна назвати стратегічними проривами.
«Наразі Росія контролює близько 70% території Донецької, Запорізької та Херсонської областей. У 2025 році вона просунулась приблизно на 4700 квадратних кілометрів. Водночас Росія активно створює інформаційний фон, щоб показати поразку України як неминучу, перебільшуючи значення захоплення малих сіл. Але це не є стратегічними проривами», – зауважив посадовець НАТО.
Ймовірний сценарій розвитку подій
У найближчі місяці Альянс прогнозує продовження війни на виснаження, у якій росія зберігатиме тактичну перевагу за рахунок масового використання безпілотників, артилерії та тактики виснаження. Водночас ефективність наступу ворога обмежена якістю підготовки особового складу, логістичними складнощами та постійною адаптацією українських сил. Це, на думку НАТО, не дозволяє росії здійснити прорив фронту.
Чиновник Альянсу також зазначив, що найближчим півтора року російська федерація навряд чи зможе захопити ті частини Донбасу, які вона вимагає навіть без значного спротиву. За його словами, українська оборона не знаходиться на межі колапсу, який дозволив би противнику швидко досягти своїх цілей, навіть у перспективі 18 місяців.
Станом на лютий 2026 року росія концентрує основні зусилля на спробах повної окупації Покровсько-Мирноградської агломерації, що могло б відкрити шлях до Слов’янська та Краматорська із південного заходу. Додаткові наступальні дії на Донеччині та Харківщині направлені на створення передумов для подальшої боротьби за ці ключові міста. Зокрема, контроль над Куп’янськом на Харківщині міг би становити небезпеку для Слов’янська та Краматорська з півночі, а захоплення Костянтинівки – із півдня. Проте, як підкреслюють у НАТО, ні на одному з цих напрямків росії не вдалося досягти стратегічного успіху.